NEWS

Екскурсія до Національний музей історії України стала для учнів 7-С класу школи AISU не просто навчальним заходом, а справжньою подорожжю у часі. Цей день запам’ятався дітям яскравими враженнями, новими знаннями та живим дотиком до історії, яку вони раніше вивчали лише з підручників. Велична будівля музею, розташована на Старокиївській горі, одразу створила особливу атмосферу – ніби сам простір тут зберігає пам’ять тисячоліть.

Щойно учні увійшли до музею, їх зустріла тиша залів, наповнених стародавніми артефактами, та екскурсовод, який провів їх через різні епохи – від найдавніших часів до сучасності. Діти із захопленням слухали розповіді, ставили запитання і уважно розглядали кожен експонат, адже кожен із них мав свою унікальну історію.

Одним із перших експонатів, який побачили учні, був керамічний посуд трипільської культури. Ці глечики та миски, прикрашені складними геометричними орнаментами, вразили дітей своєю красою та давністю – адже їм понад 5-6 тисяч років.

Екскурсовод пояснив, що трипільці були однією з найдавніших землеробських культур на території України. Вони створювали посуд не лише для побутових потреб, а й для ритуалів. Орнаменти на ньому мали символічне значення: спіралі означали безкінечність життя, а хвилясті лінії – воду як джерело існування.

Учні були здивовані, що ще у такі давні часи люди мали настільки розвинене відчуття краси. Деякі навіть порівнювали ці візерунки з сучасним дизайном і відзначали, що вони виглядають дуже стильно навіть сьогодні.

Одним із найвідоміших експонатів, про який почули учні, стала скіфська золота пектораль. Хоча оригінал зберігається у Скарбниці, у музеї діти побачили її копію та детальні зображення.

Ця прикраса була знайдена у кургані Товста Могила і датується IV століттям до нашої ери. Вона виготовлена із чистого золота і прикрашена сценами з життя скіфів: зображеннями людей, тварин та рослин. Пектораль не просто прикраса – це своєрідна історія, зафіксована в металі.

Екскурсовод розповів, що скіфи були кочовим народом, який жив на території сучасної України і мав високий рівень ювелірного мистецтва. Учні довго розглядали деталі пекторалі, дивуючись майстерності давніх майстрів.

Особливий інтерес у хлопців і дівчат викликала колекція зброї часів Київської Русі. Тут були представлені мечі, наконечники списів, щити та елементи обладунків.

Екскурсовод пояснив, що меч у ті часи був не лише зброєю, а й символом честі та влади. Його виготовлення вимагало великої майстерності, адже він мав бути міцним і добре збалансованим.

Діти уявляли себе дружинниками князя, які захищають свою землю. Багато хто зазначив, що вперше побачив справжні стародавні мечі не на картинках, а вживу – і це справило сильне враження.

У наступній залі учні побачили стародавні літописи та книги. Це були рукописні тексти, створені багато століть тому, де описувалися події, князі та життя людей.

Екскурсовод розповів, що літописи є одним із головних джерел знань про історію Київської Русі. Їх писали ченці, вручну, на пергаменті, витрачаючи місяці або навіть роки на одну книгу.

Учні були вражені тим, наскільки складною була праця переписувачів. Вони звернули увагу на красиві літери, орнаменти та мініатюри, що прикрашали сторінки.

Окрему частину екскурсії становила етнографічна експозиція. Тут учні побачили традиційний український одяг, вишиванки, рушники, глиняний посуд та предмети побуту.

Екскурсовод пояснив, що кожен елемент одягу мав своє значення. Наприклад, вишивка не лише прикрашала сорочку, а й виконувала роль оберега. Візерунки могли розповісти про регіон, вік і навіть сімейний стан людини.

Діти із цікавістю розглядали ці речі, адже багато з них нагадали їм речі, які вони бачили у своїх бабусь і дідусів.

Найбільше емоцій у дітей викликала експозиція, присвячена новітній історії України. Тут були представлені предмети, пов’язані з подіями останніх десятиліть – зокрема, Революції Гідності та війни.

Серед експонатів – каски, прапори, особисті речі військових, фотографії та документи. Екскурсовод розповів реальні історії людей, які стояли за цими предметами.

Учні слухали дуже уважно, адже це вже історія, яка відбувається у їхній час. Дехто навіть зазначив, що це була найважливіша частина екскурсії, бо вона змусила задуматися про цінність миру та свободи.

Після завершення екскурсії учні 7-С класу ще довго ділилися своїми враженнями. Найбільше їм сподобалося те, що історію можна було не просто слухати, а бачити на власні очі. Вони відзначили, що музей дуже сучасний, цікавий і зовсім не нудний, як вони інколи уявляли.

Особливо дітей вразило:

• можливість побачити справжні стародавні предмети,
• цікаві розповіді екскурсовода,
• різноманітність експонатів – від давнини до сучасності,
• атмосфера, яка дозволяє відчути себе частиною історії.

Дехто з учнів сказав, що після цієї екскурсії почав більше цікавитися історією України. Інші ж зізналися, що хотіли б повернутися до музею ще раз разом із батьками.

Екскурсія до Національного музею історії України стала для учнів 7-С класу школи AISU важливим досвідом, який поєднав навчання і живі емоції. Вони не лише побачили унікальні експонати, а й зрозуміли, що історія – це не просто дати і факти, а життя людей, їхні досягнення, боротьба і культура.

Такий візит допомагає молодому поколінню глибше усвідомити своє коріння, відчути гордість за свою країну і зрозуміти важливість збереження історичної спадщини. І, без сумніву, цей день залишиться у пам’яті дітей як один із найцікавіших у шкільному житті.

Національний музей історії України

Національний музей історії України – одна з найважливіших культурних та наукових установ держави, що зберігає, досліджує та популяризує багатовікову історію українського народу. Він розташований у самому серці Києва, на вулиці Володимирській, у місці, де зосереджено ключові історичні пам’ятки столиці. Музей є не лише сховищем старожитностей, а й потужним науковим центром, який формує історичну пам’ять суспільства та сприяє усвідомленню національної ідентичності.

Історія створення музею.

Історія Національного музею історії України бере свій початок наприкінці XIX століття – у 1899 році, коли в Києві було започатковано перші історико-археологічні зібрання, що згодом стали основою музейної колекції.

Початково музей не мав сучасного статусу і функціонував як археологічна експозиція при Міському музеї старожитностей і мистецтв. Основу його фондів складали знахідки археологів, приватні колекції меценатів та матеріали, зібрані під час наукових розкопок. Вже у 1904 році ця експозиція отримала офіційний статус окремого музею, що стало важливим кроком у розвитку музейної справи в Україні. На початковому етапі музей існував переважно завдяки фінансовій підтримці благодійників і науковців. Однак із 1909 року він перейшов під державну опіку, що дало змогу значно розширити його діяльність і фонди. Протягом XX століття музей неодноразово змінював місце розташування та назву, відображаючи складні історичні процеси, що відбувалися в Україні. Сучасну будівлю музей отримав у середині XX століття: вона була зведена у 1937-1939 роках за проєктом архітектора Йосипа Каракіса. Після Другої світової війни будівлю передали історичному музею, і відтоді вона стала його головною домівкою.

Таким чином, хоча музей не має одного конкретного «засновника», його створення стало результатом спільної праці українських археологів, істориків, меценатів та наукових товариств кінця XIX – початку XX століття.

Головною метою Національного музею історії України є збереження, дослідження та популяризація історико-культурної спадщини України. Його діяльність спрямована на те, щоб передати знання про минуле наступним поколінням, сформувати історичну свідомість громадян і зміцнити національну ідентичність.

Музей виконує кілька ключових функцій. По-перше, він є науково-дослідною установою, де працюють фахівці з історії, археології, етнографії та інших галузей. Вони вивчають експонати, проводять наукові дослідження та публікують результати своєї роботи. По-друге, музей виконує освітню функцію – організовує виставки, екскурсії, лекції та інтерактивні заходи для відвідувачів різного віку. По-третє, він виступає як культурний центр, що популяризує українську історію як в Україні, так і за її межами.

Сьогодні музей є одним із провідних історичних музеїв країни та важливим елементом культурної інфраструктури України.

Фонди Національного музею історії України налічують понад 800 000 експонатів, що робить його одним із найбільших музейних зібрань держави.

Колекції музею охоплюють величезний історичний період – від найдавніших часів до сучасності. Вони представлені різними типами пам’яток, кожна з яких має унікальну історичну цінність.

Однією з найважливіших частин фондів є археологічна колекція, яка включає предмети трипільської культури, скіфські артефакти, пам’ятки доби бронзи та Київської Русі. Ці експонати дають змогу простежити розвиток людської цивілізації на території України протягом тисячоліть.

Не менш значущою є нумізматична колекція, що містить стародавні монети, грошові знаки різних історичних періодів, медалі та інші фінансові артефакти. Вони відображають економічний розвиток держав і культур, що існували на українських землях.

Велике місце у фондах займають етнографічні матеріали – предмети побуту, одяг, знаряддя праці, що демонструють традиції та спосіб життя українців у різні історичні епохи. Також музей зберігає значну кількість зразків зброї, які ілюструють військову історію України.

Окрему групу становлять письмові пам’ятки – рукописи, стародруки, документи, що мають виняткову історичну цінність. До колекції також входять твори живопису, графіки та декоративно-ужиткового мистецтва.

Особливу увагу привертають реліквії, пов’язані з українським національно-визвольним рухом XX століття, які дозволяють краще зрозуміти боротьбу українців за незалежність.

Окремою і надзвичайно цінною частиною музейного комплексу є Скарбниця Національного музею історії України, розташована на території Києво-Печерської лаври. У ній зберігаються унікальні вироби із золота, срібла та дорогоцінного каміння.

Колекція Скарбниці налічує десятки тисяч предметів, серед яких – шедеври скіфського мистецтва, ювелірні вироби часів Київської Русі та роботи українських майстрів пізніших епох. Відомим експонатом є золота пектораль із кургану Товста Могила – один із символів давньої історії України.

Ця частина музею має не лише виставкове, а й наукове значення, адже є центром дослідження ювелірного мистецтва та технологій його розвитку.

У сучасних умовах Національний музей історії України продовжує активно розвиватися. Він впроваджує нові форми роботи з відвідувачами, використовує цифрові технології, створює інтерактивні експозиції та проводить освітні проєкти.

Особливо важливою стала діяльність музею в умовах сучасних викликів, зокрема під час війни. Працівники музею забезпечують збереження культурної спадщини, евакуацію цінних експонатів та організацію виставок, що висвітлюють актуальні історичні події.

Музей також активно співпрацює з міжнародними інституціями, бере участь у виставках за кордоном і представляє українську історію світовій спільноті.

Національний музей історії України є не просто зібранням старожитностей, а справжнім центром історичної пам’яті українського народу. Його багаті фонди, наукова діяльність і освітні проєкти роблять його одним із найважливіших культурних інститутів країни.

Історія музею – це відображення історії самої України: складної, багатогранної та сповненої боротьби й досягнень. Завдяки зусиллям багатьох поколінь науковців і працівників музей зберігає безцінні свідчення минулого та передає їх майбутнім поколінням, формуючи національну свідомість і гордість за свою країну.

м. Київ, Драгоманова 1-В, AISU
с. Ходосівка, вул. Феодосія Печерського, 55

Залишити заявку?